ВЗАЄМОДІЯ З РОДИНАМИ

Чим зайняти дошкільнят удома

під час карантину

      

Через карантин змінився звичний розпорядок дня і у батьків, і у дітей. За відчуттям цей час схожий на період розслаблення або відпустку, та не варто забувати про певні правила.

Декілька рекомендацій щодо того, як налаштувати себе і дитину на новий режим дня, заохотити до занять та організувати дозвілля.

Розпорядок дня має бути і для дітей, і для батьків, зважаючи на те, що вони зараз проводять багато часу разом.

На що варто звернути увагу:

• не варто дозволяти дітям під час карантину спати до обіду, оскільки продуктивний час для навчання і розвитку дошкільнят саме в першій половині дня.
• Найкраще працює власний приклад батьків: прокинулися вранці – зробили зарядку. Не забуваємо про гігієну.
• Графік повинен бути таким, щоб дитина мала певні межі, у яких вона буде більш організованою, тоді батьки будуть встигати більше, і малеча отримуватиме достатньо уваги.
• Обідній сон обов’язковий, він додасть сил вашій дитині. Вечірній сон не пізніше 21:00 – 21:30.

У дошкільному віці діти найбільш емоційні. Знаходитись в іншій кімнаті, самостійно гратися і належати самим собі діти зазвичай довго не можуть. У них виникає чимало запитань, на які комусь треба відповідати. До того ж, це небезпечно. Тож, якщо ви працюєте вдома, не залишайте надовго дитину саму, краще залучіть рідних, аби вони придивилися за малюком.

Намагайтесь працювати, коли дитина відпочиває, або знаходиться під наглядом інших членів родини.

• Вихователь для дитини – авторитет, тому якщо під час карантину він проводитиме відеозаняття – дитина отримає корисну інформацію, а ви трохи часу для себе.
• Якщо дитина не хоче займатись, не варто її змушувати. Краще поверніться до цього пізніше. Головне – це спокій та порозуміння!
• Заняття для дошкільнят мають максимально проводитись у формі гри. Якщо дитині буде не цікаво – вона нічого не засвоїть.

  

Спробуйте:

• запропонувати дитині бути вихователем. Аудиторію можна створити з іграшок. Для того щоб навчати, їй доведеться навчитись самій як правильно мити ручки або рахувати.
• Не відштовхувати дитину під час приготування їжі, навпаки залучіть її до процесу, і використайте це для навчання. Приміром, запропонуйте дитині перекласти макарони в інший посуд та порахувати. Залучайте дитину до будь-якої роботи та просіть про допомогу.
• Не нав’язувати дитині хибні стереотипи: "ти заважаєш", "ти зробиш не так як треба", "ти не зможеш". Через вашу відмову вона може втратити інтерес до заняття.
• Дайте можливість татові також брати участь у вихованні та навчанні дитини. Допоможіть їм з малюком домовитися та організувати спільне проведення часу.

ЩО ТАКЕ ЩАСЛИВА ДИТИНА І ЯК ДОПОМОГТИ ЇЙ СТАТИ ЩАСЛИВОЮ?

  

         На жаль, найчастіше у батьків і у дітей дещо різні уявлення про щастя. Батьки іноді вважають, що якщо дитина смачно нагодована, тепло одягнена і одержала в подарунок на день народження нову куртку – то вона щаслива. Насправді не так легко  визначити, щаслива дитина чи ні.

У психологів існують такі визначення щасливої дитини:

-         здібність до глибоких відносин з іншими людьми

-         здатність переживати різноманітні почуття

-         3,5 років – може розуміти відчуття інших і виражати своє розуміння

-         4,5 років – може бачити себе із сторони і описати свої відчуття

 У загальних рисах: щаслива дитина – це така дитина, яка:

-         знає, що її люблять (незалежно від провини)

-         відчуває свою захищеність

-         бере участь в «дорослих справах»

-         відчуває свою унікальність

-         відчуває заохочення з боку батьків в подоланні незнайомих ситуацій

-         оцінена колективом

Батьки обов'язково повинні допомогти дитині стати щасливою.

Що для цього потрібно?

Любіть дитину

Якщо ви любитимете дитину такою, який вона є – то ваша дитина буде щасливою. Якщо якась частина її особистості викликатиме у вас роздратування – вона просто заховає її – і тому не буде повністю щасливою, постійно приховуючи якусь рису своєї вдачі. Будьте завжди на її стороні.

Допоможіть дитині справитися з подоланням

Діти дуже люблять добиватися результату – треба допомогти дитині поставити мету і досягти її. При цьому, якщо її залишити одну справлятися з труднощами – вона виросте невпевненою в собі. Дитина із задоволенням дивитиметься, як справляється з чимось дорослий – і наслідувати. Ідеальний варіант – це спільна діяльність, чим більше уваги одержить дитина, тим більше, відповідно, прикладів для наслідування, тим  щасливіше вона себе відчує.

Заохочуйте захоплення

Чи пам'ятаєте ви, коли останній раз були такі захоплені чимось, що не помічали нічого навколо? Маленькі діти уміють це, як ніхто інший. Коли вони  захоплені грою, вони не пам'ятають більше ні про що. Від батьків потрібно всього лише дати їм можливість піти з головою в улюблене заняття. Чим старшою стає дитина, тим більше обмежень в її      житті, що не дають їй віддатися захопленню – режим, нелюбимі заняття, нав'язані дорослими.  Не забувайте також, що ваші амбіції і захоплення дитини – це не одне і те ж. Не варто віддавати дитину на капоейру, тільки тому, що це модно. Постарайтеся дати їй можливість бути собою і самостверджуватися тільки в тому, що їй по-справжньому близько. Якщо дитина захоплена чимось і хоче з вами поділитися – прийміть це з  радістю, розділяйте з нею її захоплення. Просто ідеально, якщо у вас самих є хобі і ви зумієте «заразити» ним дитину, наприклад, грою в футбол або вишивкою. Повірте, тоді у вас з вашою дитиною встановиться прекрасний, тонкий зв'язок.

Ризик новизни

Кожна дитина потребує нових вражень і відчуттів. Діти поводяться в цьому випадку по-різному. Один кожного разу норовить досліджувати незнайому територію, а інший випробовує зрозумілі побоювання. Якщо ваша дитина боязка – допоможіть їй, ненав'язливо просуваючи у напрямі чогось нового.

Велика помилка батьків – клеймити обережну дитину словами «боягуз», «сором'язливий» і т.д. Дитина може безстрашно підійматися на дерево і соромитися людей. А може бути товариською, але боятися покататися на поні. Скажіть, що таке буває зі всіма і це нормально. Ви повинні зрозуміти, в чому проблема – дитина потребує вашої підтримки.

Засмучення

Не потрібно захищати дитину від неприємностей тотально. Тоді їй не вистачатиме стійкості у важких життєвих ситуаціях пізніше. Тут потрібна розумна підтримка – необхідно знайти золоту середину між беззастережним контролем і ситуацією, коли дитину залишають з проблемами наодинці. При цьому до відчуттів дитини треба відноситься нітрохи не гірше, ніж до відчуттів дорослого. Її страждання зовсім не менші, а, може, і більші. Не смійтеся над дитиною.

 Ви вважаєте, що це допоможе їй із сміхом відноситися до своїх проблем? Щоб добитися цього – смійтеся над собою і своїми  проблемами.

                              Хай ваші діти будуть щасливими!

 

                             

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ

РІВНЯ  СТРАХІВ У ДИТИНИ

·        Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.

·        Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.

·        Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.

·        Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.

·        Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.

·        Більше заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.

·        Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.

·        Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.

·        Після закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть із нею малюнок.

·        Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.

·        Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

·        Змініть образ страху.

·        Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини подолання свого страху.

·        Посміхайтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з вами. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».

·        І пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона має знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її й не стануть менше любити!

 

 

Дитячі капризи.

Навіть м’які, самі слухняні діти іноді вередують. І роблять це в будь-якому віці. Немає якогось певного періоду в розвитку дитини, який можна було б назвати «часом капризів ».

Примхи – це бурхливі прояви гніву й злості, коли дитина кричить, плаче, тупотить ногами, катається по підлозі, жбурляє речі, штовхається, кусається, дряпається і навіть намагається зробити боляче самому собі. Подібні сцени відбуваються з різною інтенсивністю і тривалістю.

Нерідко буває, що батьки твердо протистоять бажанням дитини. Але якщо малюкові все ж таки вдалося добитися свого за допомогою примх, він буде вдаватися до цього способу все частіше і частіше.

Перш ніж застосовувати якісь виправні заходи, потрібно усвідомити, що капризи гальмують розвиток дитини. Причому це правило не має винятків.

Як же треба лікувати примхи?

Як тільки дитина починає вередувати, відкрийте їй свої обійми, запевніть у своїй любові і постарайтеся відвернути її від того, що так схвилювало її. Однак не винагороджуйте малюка нічим.

Якщо це не допомогло – залиште дитину в спокої, не звертайте на неї уваги. Дайте їй відвести душу, але не приймайте в цьому участі. Її гнів – це в якійсь мірі спроба переконати вас і весь світ, що у неї «жорстока » мати. Найефективніший спосіб лікування капризів – змусити зрозуміти дитину, що ви ніколи не поставитеся серйозно до його примх. Залишайтеся спокійними і байдужими до її поведінки, що б вона не робила. Не надавайте значення почуттю незручності і розгубленості, які зазвичай виникають при цьому, тому в багатолюдному магазині, де ви не хотіли б вдарити обличчям в бруд, винесіть її звідти на руках, і нехай вона поплаче на волі скільки їй завгодно. бо ваші зв’язки з дитиною набагато важливіші ніж відносини з оточуючими.

Перші примхи найчастіше починаються вдома. Це пояснюється тим, що дитина більшу частину часу проводить у квартирі, у спілкуванні з батьками. Якщо ви впораєтеся з першим капризом, то легко уникнете його повторення в громадському місці. Пам’ятайте, набагато легше подужати перший або шостий за рахунком каприз, ніж сотий або двохсотий. Дійте розумно з самого початку, і тоді вам не доведеться довго страждати.

Коли «буря» вщухне, поговоріть з дитиною лагідно. Розкажіть їй, як вас засмутило, що вона вередувала через сущі дрібниці. Висловіть упевненість, що надалі вона буде вести себе краще, але повідомте їй також, що всі діти іноді поводяться подібним чином. Запевніть дитину, що ви все одно любите її і переконані, що вона ніколи більше не стане вести себе погано, навіть якщо щось буде не так, як їй хочеться.

Така реакція на примхи дитини настільки ж важлива, як і ті рекомендації, що запропоновані вище. Подібна розмова з малюком необхідна, щоб у неї не виникло почуття провини, як це нерідко трапляється після бурхливих сплесків гніву.

Якщо дитині вже 6 або більше років, а вам до цих пір ще не вдалося подолати її примхи, поради, приведені вище, залишаються в силі, тільки вам буде потрібно більше часу, щоб змінити її поведінку.

Спостерігайте і керуйте усіма бурхливими проявами дитини, і вам буде легше навчити її висловлювати їх більш прийнятними способами.